До римського імператора Тіберія прийшов незнайомець. Як дарунок імператору він приніс виготовлену ним чашу з блискучого, як срібло, але дуже легкого металу. Майстер розповів, що цей нікому невідомий метал він одержав із глинистої землі.
Побоюючись, що цей новий метал із його прекрасними властивостями знецінить золото і срібло, що зберігалося у скарбниці, Тіберій наказав відрубати винахідникові голову, а його майстерню зруйнувати, щоб нікому не прийшло в голову займатися виробництвом «небезпечного» металу. Так Тіберій позбавив людство нового металу — алюмінію.
Побоюючись, що цей новий метал із його прекрасними властивостями знецінить золото і срібло, що зберігалося у скарбниці, Тіберій наказав відрубати винахідникові голову, а його майстерню зруйнувати, щоб нікому не прийшло в голову займатися виробництвом «небезпечного» металу. Так Тіберій позбавив людство нового металу — алюмінію.
І лише через більше як півтори тисячі років вдалося знов одержати цей метал. Отримувати його було дуже важко, тому виробляли алюміній у мізерних кількостях, цінувався він дорожче, ніж золото та срібло. Наполеон ІІІ влаштовував бенкети, на яких лише члени монаршої сім’ї та найбільш знатні гості були удостоєні честі їсти алюмінієвими ложками та виделками, а інші мусили користуватися золотими та срібними приборами.
Минуло багато років, у XX столітті було відкрито новий спосіб добування алюмінію — електролізом. Ціни на метал відразу впали. Якщо в 1854 році 1 кг коштував 1200 карбованців, то на початку XX століття — 1 карбованець.
Fe Залізо — другий за поширеністю метал після алюмінію в складі земної кори. Серед елементів періодичної системи Менделєєва важко знайти інший метал, з яким була б так нерозривно пов’язана історія цивілізації.
У стародавні часи в деяких народів залізо цінувалося дорожче за золото. Англійський мореплавець XVIII століття Джеймс Кук розповідав про ставлення до заліза тубільців Полінезійських островів: «Ніщо так не вабило до себе відвідувачів наших суден, як залізо, воно було для них найдорогоціннішим товаром». Матросам удавалося за один іржавий цвях виміняти цілу свиню. А одного разу за кілька старих непотрібних ножів остров’яни дали стільки риби, що її вистачило на багато днів для всієї судової команди».
У 1910 році в Стокгольмі проходила Міжнародна конференція геологів. Однією з проблем, що постала перед ученими, була проблема боротьби зі залізним голодуванням.
Що було б, якби ферум зник і на Землі не залишилося жодного грама цього елемента?
Академік О. Є. Фурман описав таку жахливу картину: «…На вулицях стояв би жах руйнування: ні рейок, ні вагонів, ні автомобілів…а рослини почали б гинути без живлющого металу. Руйнування ураганом пройшло б по всій Землі, а загибель людства стала б неминучою.
Утім людина не дожила б до цього моменту, тому що, втративши 4г феруму у своєму тілі та крові, вона припинила б своє існування, тому що втратити увесь ферум — п’ять тисячних відсотків свого тіла — було б для неї смертю!»
Hg Понад 200 років тому М.Л. Ломоносов дав просте визначення поняття «метал». Він писав: «Метали — тіла тверді, ковкі, блискучі».
Але ж недарма кажуть, що немає правил без винятків. У природі більше 80 металів, і лише один із них при звичайних умовах знаходиться в рідкому стані. Мова йде про ртуть. Латинська назва металу — гідраргірум, що означає «срібна вода». Температура плавлення ртуті — 38,9°С. З підвищенням температури ртуть починає активно випаровуватися. Потрапляючи в легені, пари ртуті проникають у кров. Вона вражає нервову систему, накопичується в нирках, мозку, спричиняє низку дуже небезпечних хвороб.
У 1818–1858 рр. у Петербурзі було створено Ісаакіївський собор — всесвітньо відома пам’ятка архітектури. Його мідний церковний купол вкритий найтоншим шаром золота. Щоб позолотити купол, золото (100 кг) змішували з ртуттю. Утвореною амальгамою покривили мідні листи. А потім нагрівали, доки ртуть не випаровувалася. На листі залишалося золото, а синюватий димок пари ртуті встигав отруїти робітників, що займалися позолотою. Люди гинули в страшних муках. Золотіння купола коштувало життя 60 робітникам. Тож, треба пам’ятати: ртуть потрібна, але й дуже небезпечна речовина.
Та Тантал — світло-сірий метал, дуже тугоплавкий (țплавлення = 3000°С), міцний, пластичний. Має надзвичайну хімічну стійкість. Унікальна здатність танталу — його висока біологічна сумісність із живими тканинами, тобто здатність зживатися із тканинами тіла, не спричиняючи їх подразнення. Пластинками з цього металу, якщо пошкоджено череп, закривають проломи черепної коробки. Танталовими скріпками з’єднують кровоносні судини, танталові волокна замінюють сухожилля. У літературі описано випадок, коли з танталу зробили штучне вухо, пересаджена зі стегна шкіра так добре прижилася до вуха, що його важко було відрізнити від справжнього.
Цікава історія виникнення назви «Тантал». Міфи Стародавньої Греції розповідають про «муки Тантала». Якось фрігійський цар Тантал, син Зевса, бажаючи вразити запрошених до нього на бенкет богів, подав до столу м’ясо власного сина. Розгнівані цією жорстокістю боги вирішили приректи Тантала на вічні муки спраги, голоду та страху.
Відтоді стоїть він у пеклі по горло у прозорій воді. Під вагою достиглих плодів схиляються до нього гілки дерев. Коли змучений спрагою Тантал нахиляється , щоб напитися води, вода тікає від його губ. Коли він простягає руку, щоб зірвати плід, вітер піднімає гілки, і, знесилений від голоду грішник, не може її дістати. А просто над його головою зависла скеля, загрожуючи кожної хвилини обвалитись.
Мабуть, не раз пригадував про муки цього міфологічного страдника шведський хімік Екеберг, коли намагався отримати метал із руди. Скільки разів, здавалося, він був близький до мети, але виділити новий метал у чистому вигляді не вдавалося. Мабуть, у пам’ять про свої муки вчений вирішив назвати новачка «танталом». Треба сказати, що лише через сто років після того, як вчені виявили новий метал, його змогли одержати в чистому вигляді. З тих пір тантал крокує поряд із людиною в техніці, медицині, ювелірній справі.
Cu Із найдавніших часів людству відомі сім металів: золото, срібло, залізо, олово, свинець, ртуть і мідь. При чому саме мідь стала першим металом, який опинився в руках людини. Чому саме мідь?
Із семи названих металів лише три — золото, срібло і мідь – зустрічаються у самородному стані. Але золото і срібло траплялися нашим предкам так рідко, що знайти їм широке застосування вони не могли. А мідь досить поширена в природі, легко обробляється, добре кується. Цей період у житті людства називають мідним віком, а коли одержали сплав міді з оловом — бронзу, мідний вік змінився на бронзовий. Давно став надбанням історії мідний вік, але людство не розлучається з міддю — своїм старим і вірним другом.
Pb Про нього говорять — той, хто знищив Рим. Справа в тому, що свинець є дуже небезпечним металом. Він руйнівно діє на центральну нервову систему, вражає нирки, спричиняє анемію, знижує розумову активність.
«У занепаді Риму винне отруєння свинцем» — так вважають учені. Римські патриції використовували оправлений у свинець посуд, свинцеві косметичні фарби, користувалися водопроводом, збудованим ще рабами Риму, а труби його були, як відомо, зроблені зі свинцю. Внаслідок систематичного отруєння малими дозами свинцю середня тривалість життя римлян не перевищувала 25 років.
Зараз у нас інший посуд, інші косметичні засоби та водопровідні труби, але проблема отруєння свинцем не зникла. Постачальниками свинцю в атмосферу стали автомобілі. Для покращення якості бензину до нього додають тетраетилсвинець, тому автомобільні двигуни разом із вихлопними газами викидають значну кількість отрути. Над головами мешканців великих міст носяться хмари свинцю.
Комментариев нет:
Отправить комментарий