25 квітня – Міжнародний день ДНК

2013-го виповнюється 60 років від того часу, як ученим вдалося відкрити її просторову структуру

Міжнародний День ДНК встановлено на честь виходу 25 квітня 1953 року журналу “Nature”, в якому була опублікована невелика стаття вчених з Кембриджу: англійця Френсіса Кріка та американця Джеймса Уотсона під назвою “Молекулярна структура нуклеїнових кислот”. Стаття була присвячена відкриттю ними подвійної спіралі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) у складі гена. 25 квітня 2013 року відзначається 60-річчя з дня виходу в світ публікації про структуру ДНК.

Розшифровка структури ДНК стала одним з поворотних моментів в історії медицини. За видатний внесок у це відкриття Френсісу Кріку, Джеймсу Уотсону і Морісу Вілкінсу у 1962 році присудили Нобелівську премію з фізіології та медицини. 

До п'ятидесятих років було відомо, що ДНК складається з тисяч з'єднаних між собою в послідовність нуклеотидів чотирьох різних видів. Також вчені знали, що саме ДНК відповідає за зберігання та передачу у спадок генетичної інформації. Невідомими залишалися просторова структура цієї молекули і механізми, за якими ДНК передається спадково від клітини до клітини і від організму до організму.Очевидно, що відкриття просторової структури ДНК зробило революцію у світі науки і спричинило за собою цілий ряд нових відкриттів, без яких не можна уявити не тільки сучасну науку, а й сучасне життя в цілому. У шістдесятих роках минулого століття припущення Уотсона і Кріка про механізм реплікації (подвоєння) ДНК повністю підтвердилося, було показано, що в цьому процесі бере участь фермент ДНК-полімераза. Приблизно в той же час було здійснено й відкриття генетичного коду. ДНК містить у собі інформацію про будову білка, який складається з 20 різних амінокислот, тоді як ДНК складається з чотирьохбуквеної алфавіту нуклеотидів. Виявилося, що поєднання з трьох нуклеотидів ДНК чітко відповідає одній з 20 амінокислот. У сімдесятих роках з'явилися ще два важливих методи, засновані на відкритті Уотсона та Кріка – секвенування та отримання рекомбінатних ДНК. Секвенування дозволяє встановити послідовність нуклеотидів в ДНК. Саме на цьому методі базується програма розшифровки геному людини. Створення рекомбінантних ДНК (молекулярне клонування) широко використовується для синтезу корисних для людини білкових продуктів химерними мікроорганізмами, завдяки трансплантації в їх генотип гена іншого організму.